Віта Яцура

Віта Яцура проживает в городе Дрогобыч, Украина. Родной город - Мукачево. Рождена в год Овцы по китайскому гороскопу, знак зодиака Водолей. В настоящий момент Віте 34 года, не замужем. Из открытых источников получены следующие сведения: информация о высшем и среднем образовании, карьере, службе в армии, родственниках.

Мені 19 років.Я цікава людина люблю багато спілкуватись і мати багато друзів бо коли ти маєш друзів то таке якби ти мав пів світу в своїх руках. Моє хоббі писати вірші,доречі цього року видала свою першу збірку,яка називається "Гіркий рай".Тепер пишу другу яка вийде в тираж під назвою "Я тобі подарую життя". Я пам"ятаю,як обом зривало дах, Як огортали душу біль і злість,і жах, І як любов летіла,неначе в небо птах, Розвіявши,мов попіл сум і страх! Я пам"ятаю сяйво очей і сміх, І як воно разом є- і щастя й гріх! Як ми були готові забути всіх, Та не знайшлось нам місця серед чужих(своїх?)... Зів"яла і відлетіла любов, мов птах, А в серці залишились лиш сум і страх, Прошу,не гасни в спогадах!...Твій щирий сміх І ніжність десь захована, як потаємний гріх... Йому Пройшло уже два роки майже – Час вже не малий, Та серце мені далі каже: Не забувай його – люби! Пройшло уже два роки майже – Вже зовсім ми чужі, Та серце мені далі каже: Про нього пам'ять збережи! Пройшло уже два роки майже – Немає вороття, Та серце мені далі каже: Без нього – не життя! Пройшло уже два роки майже, Та де би я не була, Кохання нетривале наше Повік я не забула! Я так тебе кохаю Я, не в змозі, вгамувати свою тугу, за тобою Якесь в мені таке незрозуміле, дивне відчуття А серце, щось так лагідно наповнює любов’ю Яка, дарує, найсолодші, та приємні почуття Нема ні світла, ані радості в сумних очах моїх, Хоча б хвилинку я тебе коханий мій не бачу, Ні, не відмовляюсь я від щирих почуттів своїх Без них я сенс життя, одразу ж так утрачу, Без зайвих слів вони вражають диво-насолодою, Ті почуття, турботливо в мені все надихають І користуючись най першою в житті нагодою, Скажу від в серця щирого що, я тебе кохаю!!!! Тобі-єдиному Дорога знов веде додому, До неба очі підіймаю, Я не зважаю на втому, Тебе лиш бачити благаю. Відчуєш поруч моє серце, Що палко буде хвилюватись, Я не боюся навіть смерті, Але боюсь тобі зізнатись. Кохаю я до забуття, Твоє обличчя згадую щомиті, Ти усе моє життя, Та чи можливо щось змінити?.. Ти проходиш повз мій погляд, В руці стискаєш свій мобільний, І в мене знов душевний розлад, Стискає серце біль постійний. Дощ лоскоче ніжно руки, Твоє вікно відкрите завжди, Не знаєш ти моєї муки, Не знаєш ти моєї правди. Кохаю я до забуття, Твоє обличчя згадую щомиті, Ти усе моє життя, Та чи можливо щось змінити?.. Я знаю: хтось залишив світ, Зламав себе через любов, Зруйнував навік життєвий цвіт, Уник з коханням всіх розмов. Я не хочу так страждати, Напевно все-таки скажу, Я боюсь тебе втрачати, Бо я тобою дорожу. Кохаю я до забуття, Твоє обличчя згадую щомиті, Ти усе моє життя, Та чи можливо щось змінити?.. Кохаю я до забуття, Твоє обличчя згадую щомиті, Ти усе моє життя, Та чи можливо щось змінити?.. Я кохаю тебе... Я кохаю тебе, а ти навіть не знаєш, Я кохаю тебе, а ти тільки мовчиш, Я кохаю тебе, навіть бачу ночами, Я кохаю тебе, а ти тихо спиш. Я не знаю, як далі я буду жити, Я не знаю, коли я тобі розповім, Я не знаю, чи можна далі летіти, Я не знаю цього, допоможи мені. Допоможи не думати про тебе, Допоможи, скажи: “це – не твоє”, Допоможи зробити все за мене, Допоможи сказати головне. Скільки ще ти вирішив тримати? Скільки ще у мене хватить сил? Скільки будеш душу ти терзати? Скільки ще захоплюватиме біль? А якщо не станеш розмовляти, А якщо відмовиш ти мені, А якщо не зможеш зрозуміти, А якщо “ні” скажеш ти весні. Любий, краще ти не знай нічого, Любий, ти тільки помовчи.

Люблю слухати музику та співати у вільний час читаю книги та пишу вірші