Анатолий Сваровских

Анатолий Сваровских проживает в городе Смотрич, Украина. Родной город - смотрич. Рожден в год Лошади по китайскому гороскопу, знак зодиака Рак. В настоящий момент Анатолию 35 лет, не женат.

Якось бабі дід сказав: - Я голодний , як удав Хочу їсти, хочу пити. Щось бодяж, бо буду бити Баба зразу очканулась, Підірвалась, уїбнулась, Через час несе дідулі Хавчик прямо у каструлі. Облизався дідуган, Лисий, чахлий уїбан. Відкриває казанок – В казанкові колобок. - Що це бабо за хуйня, Я не поняв ніхрена. Кругле, з носом і вухами, З рилом, ротом і баньками. Баба каже:” Це дідок, Дуже вкусний колобок. Хавай, падло, не пизди І скоріше спать іди” Тільки дід хотів вкусить, Чує матом хтось пиздить - Хулі ти розкрив їбало Чмо поморщене, хуйко. Дід усрався з переляку, Вмить закрив свою ротяку. Колобок бігом стрибнув І в ліси десь пизданув. Котить лісом круглий хер Тут виходить дикий звєрь Ой, пробачте, я збрехав – Зайчик, йобар, прискакав. Каже: „Падло ти і чмо, Кругле, печене дєрьмо Зараз тебе затопчу, Потім сяду й подрочу” Колобок немов здурів, Каже:”Що ти охуїв? Косоокий уїбан, Тупорилий, блядь, баран” Заєць зразу замовчав, Яйця в жменю тай помчав. Покотився в будяки, Погубивши кізяки. І попиздив наш кругляк У центр лісу на п’ятак, Де тусуються тварини І нема ніде людини. Котить, чує – щось ричить, Лізе, кашляє, пиздить. Глянув – бєшаний вовчара Шкірить зуби, от сучара. Каже:”Йобаний ти в рот, Хлібобулочний урод. Щас захапаю тебе І мене їбе це мало” Колобочок не злякався Посміхнувся, облизався І почав грузить вовчару Тупорилу, бля, сучару. Каже:” Я тебе зарию, В гроб положу і закрию. Поняв, сіра ти собако? Геть, бо виїбу у сраку” Вовк, облізлая собака, Затулив руками сраку І поплентав десь у ліс, Сіре падло, дикий біс. Далі валить колобок. За ліском десь вже гайок, У гаю пташки співають І дерева обсирають. І почув як незабаром Потянуло перегаром, Це здоровий медвежара Нализався, як сучара. Каже:” Йди, шарко, сюди Бо отримаєш пизди. Хватить, круглий, тормозить - Мені треба закусить” - Не пішов би ти у сраку, Косолапий дебіляка? Атвічає колобок: „От’їбись, тупий мішок В мене настрою немає, І тебе грузить ломає. Я вже вовка загрузив. Хоч тебе – шоб попустив.” Міша каже:” Я поняв, Я пішов.” – і уїбав. - Дуже добре, йди Мишко, Бо напху кілків в очко. Далі котиться наш м’яч, Із муки солодкий квач. Бачить: Чухає лиса – На лобкові волоса. Колобок розкрив їбало, Щоб було, то шось би встало. Він і справді здивувався І в мурашник уїбався, А лисиця на весь ліс Голий бацає стриптиз. Розбудила увесь ліс Псів, котів, тхорів і кіз І повівся колобок, Очі вивалив, втикнув І до рижої потнув. А вона його, дибіла, Ухопила й замочила. Об’їбала цю хлібину, Рижа, хитра, блядь, скотина! Смисл той казочки такий: Чи старий, чи молодий, Чи у силі ти мужчина, Все одно люба дівчина Може башню задурить, Об’їбать і надурить!

Якось бабі дід сказав:, - Я голодний, як удав, Хочу їсти, хочу пити., Щось бодяж, бо буду бити, Баба зразу очканулась, , Підірвалась, уїбнулась, , Через час несе дідулі, Хавчик прямо у каструлі., Облизався дідуган, , Лисий, чахлий уїбан., Відкриває казанок –, В казанкові колобок., - Що це бабо за хуйня, , Я не поняв ніхрена., Кругле, з носом і вухами, , З рилом, ротом і баньками., Баба каже:” Це дідок, , Дуже вкусний колобок., Хавай, падло, не пизди, І скоріше спать іди”, Тільки дід хотів вкусить, , Чує матом хтось пиздить, - Хулі ти розкрив їбало, Чмо поморщене, хуйко., Дід усрався з переляку, , Вмить закрив свою ротяку., Колобок бігом стрибнув, І в ліси десь пизданув., Котить лісом круглий хер, Тут виходить дикий звєрь, Ой, пробачте, я збрехав –, Зайчик, йобар, прискакав., Каже: „Падло ти і чмо, , Кругле, печене дєрьмо, Зараз тебе затопчу, , Потім сяду й подрочу”, Колобок немов здурів, , Каже:”Що ти охуїв?, Косоокий уїбан, , Тупорилий, блядь, баран”, Заєць зразу замовчав, , Яйця в жменю тай помчав., Покотився в будяки, , Погубивши кізяки., І попиздив наш кругляк, У центр лісу на п’ятак, , Де тусуються тварини, І нема ніде людини., Котить, чує – щось ричить, , Лізе, кашляє, пиздить., Глянув – бєшаний вовчара, Шкірить зуби, от сучара., Каже:”Йобаний ти в рот, , Хлібобулочний урод., Щас захапаю тебе, І мене їбе це мало”, Колобочок не злякався, Посміхнувся, облизався, І почав грузить вовчару, Тупорилу, бля, сучару., Каже:” Я тебе зарию, , В гроб положу і закрию., Поняв, сіра ти собако?, Геть, бо виїбу у сраку”, Вовк, облізлая собака, , Затулив руками сраку, І поплентав десь у ліс, , Сіре падло, дикий біс., Далі валить колобок., За ліском десь вже гайок, , У гаю пташки співають, І дерева обсирають., І почув як незабаром, Потянуло перегаром, , Це здоровий медвежара, Нализався, як сучара., Каже:” Йди, шарко, сюди, Бо отримаєш пизди., Хватить, круглий, тормозить -, Мені треба закусить”, - Не пішов би ти у сраку, , Косолапий дебіляка?, Атвічає колобок:, „От’їбись, тупий мішок, В мене настрою немає, , І тебе грузить ломає., Я вже вовка загрузив., Хоч тебе – шоб попустив.”, Міша каже:” Я поняв, , Я пішов.” – і уїбав., - Дуже добре, йди Мишко, , Бо напху кілків в очко., Далі котиться наш м’яч, , Із муки солодкий квач., Бачить: Чухає лиса –, На лобкові волоса., Колобок розкрив їбало, , Щоб було, то шось би встало., Він і справді здивувався, І в мурашник уїбався, , А лисиця на весь ліс, Голий бацає стриптиз., Розбудила увесь ліс, Псів, котів, тхорів і кіз, І повівся колобок, , Очі вивалив, втикнув, І до рижої потнув., А вона його, дибіла, , Ухопила й замочила., Об’їбала цю хлібину, , Рижа, хитра, блядь, скотина!, Смисл той казочки такий:, Чи старий, чи молодий, , Чи у силі ти мужчина, , Все одно люба дівчина, Може башню задурить, , Об’їбать і надурить!