Роман Музичко

Роман Музичко проживает в городе Львов, Украина. Родной город - Голандія. Рожден в год Дракона по китайскому гороскопу, знак зодиака Девы. В настоящий момент Роману 37 лет. Из открытых источников получены следующие сведения: информация о высшем и среднем образовании, карьере.

Народився в 1931р. От рождества Хрестового в сім'ї свинорізів, під час голодомору 1931-1933рр. Щоб прогодувати сім'ю мені було вирізано ніс, повіки і жировик під пахвою. На новий рік 1933р. Я вперше попробував свій заливний язик. В 1939 я став перекладачем в штабі Гітлера,шо спричинило страшні репресії а згодом війну.З 1941до 1960 рр. переховувався в лісах смт Брюховичі.В жовтні 1961р. від випадкових прохожих я взнав шо війна вже як 16 років тому закінчилась.Без язика але з ідеальним знанням німецької мови мене взяли на службу в КГБ і згодом я став кращим агентом Союзу.За вбивство Кеннеді мені дали премію 33 рубля і довічне ув'язнення в колонії суворого режиму в штаті Мічіган. Після 2-х років заключеня за згвалтування 46-ти співкамерників мене перевели в псих-лікарню.Там мене навчили читати,писати,пришили язик і навчили говорити.Ше через рік мою кандидатуру висунули на вибори губернатора штату Масачусетцс,і я переміг.Через 6 місяців мене звинуватили у розкраданні казначейства штата в особливо великих сумах які я пересилав на Україну свому племіннику Ренату Ахметову. Знову в'язниця,ФБР,ЦРУ,мене били,топили,стріляли,вішали,різали і навіть палили сірникі між пальцями на ногах,но де гроші я їм несказав.Через рік каторг під час шторму мене викинули в океан,і хвилями мене закинуло в теплий Африканський материк,а саме в Зімбабве.Там я оселився в джунглях з тотешніми мавпами.Так з'явилась легенда про Мауглі.За час перебування там я став майже мавпою(обріс волоснею,навчився їхньої мови і чіпатись ногами за ліани) і навіть познайомився з їхнім наставником і вожаком паном Кінг-Конгом Зеновієм Миколаєвичем.Там я прожив 5 років аж доки мене непобачили люди,хтось вистрілив мені в спину.Коли я відкрив очі я подумав шо я в пеклі,я сидів в клітці з орангутангами а навкруги стояли люди з дітьми,тикали на мене пальцями і кідали цукерками.Тоді я поняв шо я в зоопарку.Але це продовжувалось недовго,я швидко налагодив зв'язок з співкамерниками,і в 3-тий годині ночі вони помогли мені втекти через каналізацію.Там я познайомився з якимось щуром на ім'я Сплінтер і 4-ма черепахами нінзями.З ними я прожив 4 років,було весело,ми дивились телевізор,їли недоїдки піцци і час від часу давали піздюлєй місцевому бомжу Шредеру і його мутантам:свині і носорогу.А на дворі був вже 1976-й і треба було якось заробляти на хліб.Мене взяли кочегаром на корабель ''Елвіс'',який я удачно потопив в тихому океані через 4 дні роботи через необережне поводження з алкоголем.Я дуже довго плив(десь 1.5хв),і всплив на якомусь острові.Я був там сам і без нічого.На щастя я захватив з собою портфель з всім самим необхідним:3 пачки кукурудзяних паличок,4 журнала Playboy,протівогаз,шампунь ''Блохобой'',10 метрів колючого дроту,проносне,шайбу,газовий ключ,тачку, платівку Боба Марлі і 2 кг зернят коноплі які мені дав Сплінтер,останнє мені стало у нагоді.З першим врожаєм жити на острові стало не так вже і погано.За деякий час я навчився глушити рибу газовим ключом,збивати шайбою кокоси і птахів,ниряти в протівогазі на глибину 10 метрів,бавитись колючим дротом в ризинкі і платівкою Боба в фрізбі.Через 3 роки,в п'ятницю,мені усміхнулась фортуна,на берег викинуло надувну ризинову бабу яку я назвав П'яниця.За допомогою врожаю з зернят коноплі я швидко налагодив зв'язок з сусіднім плем'ям.Одного разу вождя племені так плющило шо він неміг вимовити мого імені і назвав мене Робінзон,з того часу там мене так і кликали.Час спливав і треба було вертатись додому.Весь свій врожай я обміняв на човен вождя.Взявши троха їжі і П'яницю я вирушив.Знову солона вода,бризгі і то всьо блядство яке літало наді мною і гадило на мене.Десь через 7 годин плавання я поняв шо забув весла,прийшлось гребти голіруч,але на цьому мої біди незакінчились.На 3-тий день плавання,серед ночі,вітром здуло П'яницю.Я 5 днів шукав її в океані,но її віднесло дуже далеко.Змучений і весь в сльозах я достався берега.Це був Крим,а саме Балаклав

Збирання гербарію, пасти скотину, знущання над тритонами і різним блядством