Василий Кононенко

Василий Кононенко проживает в городе Киев, Украина. Родной город - Київ. Рожден в год Дракона по китайскому гороскопу, знак зодиака Стрелец. В настоящий момент Василию 37 лет, не женат. Из открытых источников получены следующие сведения: информация о высшем и среднем образовании, родственниках.

Трапилась в країні невеличка проблема, Актуальною стала мовна дилема. Я говорю «Дякую» - у відповідь мовчання, Рідною балакаю – тупо здивування. Модно зараз мовити дивнії слова «Что» і «Как» - ці речі вже знає дітвора. Дивно, та на українців зовсім це не схоже, Що до українського всі ставляться вороже. Східний «брат» в свої часи попрацював на славу, Тай сьогодні квапиться, робить чорну справу. Не тратить ні хвилини, день і ніч старається, Українець в результаті – рідної цурається. Друже, ти туди поїхав, щоб мудрішим бути? А приїхав: «Что і как» - слухай, бридко чути. Гідність, честь, самоповага – речі де оції? І не тре’ мені казати: «Там усє такіє». Що ж, згадай-но своїх предків, вчителя у школі, Україні, що припали, ті трагічні ролі. Подвиг мужніх земляків, що життя віддали, Це їм дяка, що за гріш, мову ми продали? (читай «просрали») Якщо тобі байдуже, начхати на це діло, Мовою чужинця, балакай далі сміло. Але якщо не овоч ти, не прагнеш в їхнє стадо, Балакай, брате, рідною, і буде для нас свято. (бо разом нас багато) Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші – не мина жодної крамниці. Попросив він: – Покажіть кухлик той, що з краю. Продавщиця: – Что? Чєво? Я нє панімаю. – Кухлик, люба, покажіть, той, де з боку смужка. – Да какой жє кухлік здєсь, єслі єто кружка. Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: – На Вкраїні живете й не знаєте мови. Продавщиця теж була гостра та бідова: – У меня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. І сказав їй мудрий дід: – Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови